Дереалізація

Добрий день. Останній місяць чи більше я не можу нормально спати, або пізно засипаю, або прокидаюсь вночі від страшних снів, спати спокійно могла тільки вдень коли не темно, але сьогодні навіть вдень прокинулась від страшного сну. У мене постійна дереалізація і останній час я майже взагалі не можу її контролювати і мені страшно через це. Мене постійно трусить, здається що бачу щось краєм ока, постійно відчуття, наче за мною хтось стежить, як тільки на дворі темніє мене починає трусити. Але мені 16, тому я не могла сама піти до лікаря, та й досі сумніваюсь правда це все, чи я все придумала, хоча і бачу що все погано. Також у мене наче якісь проблеми зі шлунком, постійно нудить і відчуття наче шлунок злипається, або пече, як коли дуже довго не їв, навіть якщо я їла пару хвилин назад, він всеодно бурчить, не знаю чи це має якесь відношення. Мама скоріш за все зраджує вітчиму, тому що він на службі, а вона кожну ніч уходе ночувати до свого "друга", якого якийсь період намагалась впихнути мені в довіру. Зараз вона буває вдома години 2 за добу, а я її бачу і то менше. Але суть в тому, що я просто не встигаю налаштуватись і сказати їй, та і знаю, що вона не повірить. Але з кожним днем мені все страшніше, я боюся, що побачу в повній картині те, що здається краєм ока і боюся, що це відчуття "все це нереальне" здасться не відчуттям, а правдою і в один момент стіни попливуть перед обличчям, або підлога розійдеться під ногами і я опинюся в якійсь темній пустоті де немає взагалі нічого. Я не знаю що робити, мені просто потрібно почути від когось, хто в цьому розбирається, що я не вигадала все це. Мені дуже страшно, що це закінчиться чимось поганим, хоча я завжди думала про смерть як про запасний варіант, і зараз здається, що це не було б гірше, ніж зійти з розуму і кожен день труситись, боячись відкрити очі, щоб не побачити щось жахливе