Гіперактивний сечовий міхур (ГСМ) – це синдром, що характеризується раптовими, невідкладними позивами до сечовипускання, які важко стримати, частим сечовипусканням вдень та вночі, іноді мимовільним витіканням сечі. Лікування починається з поведінкових змін та може включати медикаментозну терапію або, у складних випадках, ін'єкції ботулотоксину чи нейромодуляцію, а іноді й хірургічні втручання.
Поведінкова терапія – початковий етап лікування
- Тренування сечового міхура – сечовипускання за графіком з поступовим збільшенням інтервалів між візитами до туалету.
- Вправи Кегеля для зміцнення м'язів тазового дна (іноді з використанням біозв'язку або електростимуляції).
- Харчування з обмеженням подразників сечового міхура: кофеїну, алкоголю, гострої їжі, цитрусових та газованих напоїв.
- Зниження ваги при ожирінні та рівномірне споживання води протягом дня (уникаючи надмірного пиття перед сном).
Медикаментозне лікування (якщо зміна способу життя не дає результату протягом 6 тижнів)
- Антихолінергічні засоби (М-холіноблокатори) –допомагають розслабити м'язи міхура (соліфенацин, оксибутинін, толтеродин, фезотеродин).
- Бета-3 агоністи – новіший клас препаратів (наприклад,мірабегрон), який має менше побічних ефектів, таких як сухість у роті.
- Гормональна терапія –для жінок у період менопаузи можуть призначати вагінальні естрогени для покращення стану тканин сечовидільної системи.
Інноваційні методи (застосовуються при неефективності попередніх кроків)
- Ботулінотерапія – ін'єкції ботоксу безпосередньо в стінку сечового міхура для його розслаблення.
- Нейромодуляція – стимуляція нервів, що контролюють сечовий міхур (наприклад, тибіальна нейростимуляція PTNS).
- Лазерне лікування – застосовується у жінок для відновлення тонусу тканин при синдромі подразненого міхура.
Хірургічне лікування гіперактивного сечового міхура вважається крайнім заходом і застосовується лише тоді, коли консервативні методи та малоінвазивні процедури виявилися неефективними. Рішення про хірургічне втручання приймається індивідуально після комплексного уродинамічного обстеження та з урахуванням анамнезу.
