Для розкриття такої важливої та водночас суперечливої теми варто почати з того, що кашель — це захисний рефлекс організму, спрямований на очищення дихальних шляхів від подразників (слизу, пилу, алергенів тощо).
Відповідно до сучасних рекомендацій, кашель за тривалістю поділяють на:
• гострий — до 3 тижнів;
• підгострий — від 3 до 8 тижнів;
• хронічний — понад 8 тижнів.
Також існує добре відома класифікація за наявністю мокротиння:
• сухий — без виділення мокротиння;
• вологий — із продукцією мокротиння різного характеру.
Причин кашлю існує дуже багато, і сам по собі кашель є лише симптомом — своєрідною «вершиною айсберга». Тобто це клінічний прояв, тоді як основна причина може знаходитися як у дихальній системі, так і поза нею. Важливо розуміти, що кашель, як симптом не лікують безпосередньо. Насамперед, необхідно встановити його причину та впливати саме на неї, оскільки це один із захисних механізмів нашого організму.
Тож давайте трішки розберемо коли кашель є фізіологічними або ж прогнозованим.
• Після гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ):сухий або подразнювальний кашель може зберігатися до кількох тижнів після перенесеної інфекції. Це пов’язано з відновленням слизової оболонки дихальних шляхів. У цей період зазвичай достатньо симптоматичних заходів: зволоження повітря та слизової носа, достатній питний режим, уникнення подразників.
• Кашель у курців: тривале подразнення дихальних шляхів тютюновим димом призводить до хронічного запалення та порушення роботи війчастого епітелію. Такий кашель є прогнозованим і може бути раннім проявом хронічного ураження бронхів, зокрема і ХОЗЛ.
•Кашель, пов’язаний із прийомом лікарських засобів: найчастіше це інгібітори АПФ. Такий кашель є відомим побічним ефектом і має характерну клінічну картину.
• Кашель при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ):рефлюкс кислого вмісту зі шлунка може подразнювати рецептори стравоходу та верхніх дихальних шляхів, що провокує хронічний кашель, який часто посилюється в положенні лежачи або після їжі.
• Кашель при захворюваннях ЛОР-органів:однією з найчастіших причин є синдром постназального затікання, коли слиз із порожнини носа або навколоносових пазух стікає по задній стінці глотки та подразнює кашльові рецептори. Це може спостерігатися при ринітах (вірусних, алергічних, вазомоторних), синуситах, фарингіті, тонзиліті, ларингіті, а також при викривленні носової перегородки чи поліпах носа.
•Неврогенний ( психогенний) кашель: сухий тривалий кашель без будь яких клінічних та лабораторних змін організму, часто повʼязаний із стресом та тривожністю.
Також не забуваємо що кашель, як основний симптом має місце при таких захворюваннях органів дихання зокрема: бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма,ідіопатичний легеневий фіброз, саркоідоз,туберкульоз тощо.
Нерідко пацієнти звертаються до лікаря лише зі скаргою на кашель, не усвідомлюючи, що цей симптом може мати багатофакторне походження. Саме тому важливо не просто намагатися його «прибрати», а зрозуміти можливу причину появи.
Не рекомендується займатися самолікуванням, особливо безконтрольно застосовувати протикашльові препарати (на основі кодеїну,бутамірату), оскільки ви можете замаскувати прояви основного захворювання. Насправді їх використання є досить обмеженим і тільки під прицільним наглядом лікаря!
Якщо вас турбує кашель, насамперед варто звернути увагу на:
• коли він виник;
• що провокує або посилює прояви;
• чи є зв’язок із фізичним навантаженням, положенням тіла або нічним часом;
• чи не пов’язаний стан із прийомом лікарських засобів;
• чи супроводжується іншими симптомами;
• що допомагає полегшити стан;
• чи були подібні прояви в інших членів сім’ї.
Вибір тактики — лікувати чи спостерігати — завжди має базуватися на клінічній оцінці стану. Важливо пам’ятати, що можливо це сигнал нашого організму про допомогу, а не основний ворог з яким потрібно боротись .
